Україна має одну з найрозгалуженіших антикорупційних структур у світі, до якої входять 7 державних спеціалізованих інститутів: НАБУ, САП, НАЗК, ВАКС, ДБР, БЕБ та Комітет ВРУ з питань антикорупційної політики. Також існує багато додаткових антикорупційних органів в різних інституціях, як от Національна рада з питань антикорупційної політики при Президентові України, Громадські антикорупційні ради при міністерствах тощо.
З одного боку така потужна державна структура мала б забезпечувати такі ж результати діяльності. Але, на жаль, за 9 років свого існування ми не бачимо жодного державного службовця рівня Заступника Міністра, Міністра, Прем’єр-міністра чи Президента, які відбувають свій строк в одиночній камері української в’язниці за корупційні злочини.
Проте на папері одне, а фактично маємо зовсім інше. В Індексі сприйняття корупції від Transparency International за 2022 рік Україна посіла 116 місце, з показником 33 бали зі 100 можливих. У листопаді 2022 року відомий борець із корупцією у світі – американська організація TRACE, представила щорічний Bribery Risk Matrix-2022, де Україна посіла 103 місце. В Індексі процвітання Легатум-2023 за якістю держуправління Україна зайняла 91 місце, а за інвестиційним середовищем – 124. Численні опитування бізнесу та населення країни підтверджують, що корупція ніде не ділася. Тіньовий сектор економіки також нікуди не зник, а під тиском такої спецоперації податкових органів, як «блокування ПДВ-накладних», навіть збільшився і за моєю оцінкою складає зараз понад 100% існуючої легальної економіки. Тобто одна економіка у нас офіційна, а ще одна більша за розміром – в тіні.
https://censor.net/ua/blogs/3408056/chomu_borotba_z_koruptsiyeyu_v_ukrayini_tilky_nabyraye_obertiv_5_neobhidnyh_krokiv_vlady